Як новий асистент учня, команда тимчасового догляду чи вчитель на заміну можуть із першого дня дізнатися, хто ця людина і як із нею спілкуватися? За допомогою комунікаційного паспорта: короткого документа, написаного від першої особи, який представляє людину, пояснює, як вона виражає себе і як їй допомогти, і який супроводжує її всюди.
Що таке комунікаційний паспорт?
Це короткий, часто ілюстрований документ, що збирає все, що потрібно знати, щоб добре спілкуватися з людиною, яка мало говорить або не говорить зовсім. Ідея походить зі Шотландії: Саллі Міллар, логопед у центрі CALL в Единбурзі, придумала його на початку 1990-х, щоб кожному новому фахівцеві не доводилося починати з нуля (TechLab, 2024).
Паспорт не описує діагноз: він про людину, її вподобання та про те, як із нею розмовляти. Він спирається на картку «Як зі мною розмовляти», яка вміщується в кілька рядків і розпочинає розмову з незнайомцем; паспорт призначений для тих, хто проводитиме з людиною час.
Кому він потрібен і коли?
Будь-якій людині зі складними комунікаційними потребами, дитині чи дорослому, незалежно від причини. Найкорисніший він у моменти змін:
- Нове місце: початок навчання чи нового навчального року, новий заклад, центр денного перебування, реабілітаційний центр, тимчасове перебування, літній табір.
- Нові люди: асистент учня, вчитель на заміну, няня, нові фахівці, сусіди.
- Перебування в лікарні: тоді він доповнює лікарняний паспорт (ліки, алергії), описаний у статті Бути зрозумілим.
Що в ньому має бути?
Шаблон Саллі Міллар пропонує близько п’ятнадцяти розділів, які можна залишити, прибрати чи адаптувати (TechLab, 2024). Найкорисніші з них:
- Хто я: ім’я, вік, фото, з ким я живу.
- Як я спілкуюся: мовлення, жести, знаки, символи, планшет; моє «так» і моє «ні», з точним жестом.
- Як допомогти мені спілкуватися: говоріть повільно, показуйте мені символи, дайте мені час відповісти, пропонуйте мені вибір.
- Що мені подобається, що не подобається: що робить мене щасливим, що дратує, чого я не переношу (шум, очікування, дотики).
- Моє життя: важливі для мене люди, про що я люблю говорити, що я можу робити сам і в чому мені потрібна допомога, їжа та питво.
- У надзвичайній ситуації: кому телефонувати і як.
Хто яІм’я, вік, фото
Як я спілкуюсяМій засіб, моє «так», моє «ні»
Як мені допомогтиГоворіть повільно, чекайте
Що мені подобаєтьсяА що ні
Розділи «Як я спілкуюся» та «Що мені подобається, що не подобається» можуть працювати як маленький словник сигналів: «Коли я розгойдуюся й усміхаюся, мені добре», «Коли я закриваю вуха, мені надто гучно». Якщо поведінка людини іноді є повідомленням, див. Складна поведінка.
Як його створити?
ЗберітьВід родини та фахівців
НапишітьРазом із людиною
ПокажітьКожній новій людині
ОновлюйтеІ вказуйте дату
- Залучіть людину. Пишіть його разом із нею або, принаймні, за її присутності, і дайте їй схвалити кожну сторінку (TechLab, 2024).
- Пишіть від першої особи: «Мені подобається, коли ви кажете мені, перш ніж торкнутися», а не «Він не любить, коли його торкаються».
- Будьте позитивними та конкретними. Без медичного жаргону, без переліку труднощів: що людина вміє і що їй допомагає.
- Будьте стислими. Кілька сторінок; версія на одну сторінку для швидкого читання, наприклад, на рецепції нового закладу (TechLab, 2024).
- Адаптуйте формат до віку та рівня читання: символи, фото або лише текст для дорослого, який читає.
- Вказуйте дату і переглядайте паспорт щоразу, коли щось змінюється: нові слова, новий засіб, новий клас.
Приклад сторінки
Привіт, мене звати [ім’я], мені [вік] років. Я багато розумію, але мало говорю. Щоб сказати так, я [киваю головою]; щоб сказати ні, я [відвертаю голову]. Я також користуюся символами на планшеті: будь ласка, дайте мені час відповісти. Я люблю [музику] і [прогулянки в парку]. Я не люблю [гучний шум]. Якщо я [закриваю вуха], будь ласка, відведіть мене кудись, де тихіше.
Папір чи цифровий формат?
Обидва. На папері (картка, аркуш А4, невеликий буклет) паспорт можна прочитати без пристрою, покласти в сумку чи шкільний рюкзак і залишити команді. На планшеті його можна озвучити й змінити за кілька секунд; але застосунок не може сказати незнайомцю, що його треба піти пошукати (TechLab, 2024). Тому майте роздруковану версію на одну сторінку та повну версію в застосунку.
Комунікаційний паспорт у Buddy
У Buddy паспорт можна створити менш ніж за п’ять хвилин: відкрийте Записники, натисніть Створити записник і оберіть шаблон «Комунікаційний паспорт». Усе вже заповнено: розділи, символи та приклади. Залишається замінити приклади тим, що стосується людини, і заповнити «…». Кнопка відтворення озвучує сторінку, записником можна поділитися з командою за посиланням, а також роздрукувати його для паперової версії.
Безкоштовні шаблони
- Шаблони CALL Scotland, де цей підхід і почався.
Поширені запитання
Чим він відрізняється від картки «Як зі мною розмовляти»?
Картка вміщується в кілька рядків і слугує для початку розмови з тим, кого зустрічаєш ненадовго: продавцем, лікарем. Паспорт повніший і призначений для тих, хто певний час підтримуватиме людину. Картка може бути навіть його першою сторінкою.
Хто має його заповнювати?
Сама людина за допомогою тих, хто знає її найкраще: родини, фахівців, друзів. Кожен додає те, що спостерігає; людина обирає, що вона хоче сказати про себе.
Коли його слід оновлювати?
Щоразу, коли змінюється щось важливе (новий засіб, нові слова, нове житло), і принаймні раз на рік. Напишіть дату останнього оновлення на першій сторінці.
Pictalk Buddy поєднує дошки АДК, візуальний розклад, покрокові послідовності та записники з тими самими символами на Android, iOS, у вебі та на годиннику. Застосунок із платою на розсуд користувача, створений некомерційною асоціацією. Дізнайтеся більше про Buddy
Джерела
- Régent, A., 2024, Le passeport de communication, технічна довідка, TechLab, APF France handicap.
- CALL Scotland, Personal Communication Passports.
- CAApables, Outils.